гречаник
Греча́ник, -ка, м. 1) Родъ хлѣба изъ гречневой муки. Невістки напекли гречаників. 2) Въ загадкѣ: человѣкъ. 3) Названіе пѣсни. Почали співати «Гриця» потім «Бурлаку», «Чоботи» і «Гречаники».
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 324.
Том 1, ст. 324.