гордовитий
Гордови́тий, -а, -е = Гордуватий. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Він був.... дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. Ум. Гордови́тенький.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 310.
Том 1, ст. 310.