Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Варка, -ки, ж. Рыбья голова. МУЕ. І. 48. (Добруджа).
Відьмак, -ка, відьман, -на, відьмарь, -ря, відьмач, -ча, м. Колдунъ. ЗОЮР. II. 41. Відьмак і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239, стр. 281.
Леш сз. Но, только. Втонув, втонув козаченько, леш хусточка плавле. Чуб. V. 309.
Полошити, -шу́, -шиш, гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60).
Почуття, -тя́, с. = почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Мир. ХРВ. 36. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає. К. МБ. XI. 141.
Пробуркувати, -кую, -єш, сов. в. пробуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.
Пуздерко, -ка, с. и пузде́рок, -рка, м. Дорожный погребецъ. ЗОЮР. І. 167. Котл. Слов. 24.
Талапати, -паю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ, какой происходитъ отъ паденія чего-нибудь въ жидкость; плескать чѣмъ нибудь жидкимъ. Шейк. 2) Мутить воду, плескаясь въ ней. Не талапай воду. Шейк. 3) Марать, пачкать грязью или вообще чѣмъ нибудь жидкимъ.
Тичити, -чу́, -чи́ш, гл. Втыкать тычины, ставить вѣхи. Угор.
Хрипоти, -пот, ж. мн. Катарръ бронхъ. Н. Вол. у.