Верзякати, -каю, -єш, гл. Болтать, плести, молоть вздоръ. Верзякали вони таку дурницю.
Випроваджувати, -джую, -єш, сов. в. випровадити, -джу, -диш, гл. 1) Отправлять, отправить. Тую бабину дочку випровадив свиней напувать. Тоді випровадили його додому. 2) Провожать, проводить. Випровадь мя ко Дунаю. Вона його за ворота собаками випровадила.
Вироюватися, -роююся, -єшся, сов. в. вироїтися, -роюся, -їшся, гл. 1) Отроиться (о пчелахъ), вылетать, вылетѣть роемъ. Рій вироївся. 2) Высыпать, высыпать, выходить, выйти толпой (о людяхъ). Люде вироїлися з церкви. Люде за їми купами вироювалися. 3) Возникать, возникнуть. Відсіля ж то й вироїлась приказка. 4) безл. Вообразиться. Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало.
Глинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ глина.
2) Фарфоровая глина.
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Пахва, -ви, ж. Подмышка, подплечье. Несе під пахвою скриньку.
Племенник, -ка, м. = небіж.
Позолотіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Колос позолотів
Положитися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) Лечь. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Спать з тобою положусь.
2) Отелиться. Положилася корова.
Червоногрудий, -а, -е. Съ красною грудью (о птицѣ, напр. снигирѣ).