Ворина, -ни, ж. Жердь, употребляемая для огорожи. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу та рівну. З усього села ні хатини, ні ворини не зосталося, геть усе до центу вигоріло.
Глузовник, -ка, м. Насмѣшникъ. Парубки глузовники все було з старого шкилюють.
Ґолдува́ти, -дую, -єш, гл. 1) = Голдувати. 2) Владѣть недвижимою собственностью. Він ґолдує сим гаєм. Сією греблею ґолдували черниці якісь, чи ніженські, чи Бог їх знає які.
Жизний, -а, -е. 1) Жизненный.
2) Плодородный, плодоносный. Жеби земля була жизная, і збожа великий достаток родила. А де очерети, там люде сідали, а де жизні поля — москалі стояли.
Лихома́нник, -ку, м. Раст. Gentiana cruciata.
Обелець, -льця, м.
1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса.
2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців.
Помірятися, -ряюся, -єшся, гл. Смѣриться.
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.
Поход, -ду, м.
1) = похід 2. Убірайся, козаченьку, завтра поход буде.
2) Свадебное шествіе. Йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Перезва неслась за ними, з хат старі і діти вибігали, поспішали на поход глядіти.
Спасіння, -ня, ж. Спасеніе (духовное). З дурного говіння не буде спасіння. Ой хто мене поцілує, — заробить спасіння. Ум. спасіннячко.
