Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барбун, -на, м. = барбуля. Вх. Пч. II. 20.
Благословлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. благословитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Получать, получить благословеніе. Благословилась Марусенька у свого татка на посад сісти. Н. п. — до кого, у кого. Получать благословеніе отъ кого. (На весіллі) посланці тричі благословляться до старости. О. 1862. IV. 16. Йди до попа благословиться. АД. II. 21. Бона благословиться у батька й у матері. Грин. ІІІ. 428. 2) на світ благословилося. Разсвѣло. Ось нічка утікла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословлятись. Греб.
Зашкарупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. = зашкарубнути. Желех.
Люзо́ванець, -нця, м. У гребенщиковъ: названіе верхушки рога. Вас. 163.
Малова́жний, -а, -е. Не имѣющій значенія, незначительный. Желех.
Одамашковий, -а, -е. и пр = адамашковий и пр.
Омпно нар. Досадно. Мені омпно. Вх. ЗН. 43.
Охвостуватий, -а, -е. О бревнѣ, жерди, палкѣ: съ одного конца потоньше, чѣмъ съ другого. Кажуть, товсті крокви, а вони з одного кінця товщі, а з другого тонші — охвостуваті.
Полільник, -ка, м. Подольщикъ. Харьк. у.
Товчій, -чія, м. Человѣкъ толкущій на ступѣ. Міусск. окр.