Бздун, -на, м. Часто испускающій вѣтры (Cм. бздо); говорятъ преимущественно о старикахъ. Старий бздун. Ув. бздуняка. Оце ще бздуняка: начхурів і дихати не можно.
Вовнистий, -а, -е. Съ длинной и густой шерстью.
Знавісніти, -ні́ю, -єш, гл. Взбѣситься, сойти съ ума. Рябко! ти знавіснів!
Клонити, -ню́, -ниш, гл.
1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить.
2) клонити голову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був немилосердний, що дурно й голову було клонити.
Конозити, -жу, -зиш, гл.
1) Корчить, морщить (въ работѣ).
2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить.
Перечистка, -ки, ж. Дощечка, которой бьютъ пеньку, очищая отъ кострики.
Підсковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поскользнуться. А я трохи не захитався, трохи не підсковзнувсь на стежці.
Помана, -ни, ж. Родъ кулича (поминальнаго) съ крестомъ.
Проробляти, -ля́ю, -єш, сов. в. пророби́ти, -блю́, -биш, гл. Нести, понести убытокъ при работѣ. Іде на степи, думка — заробе, аж і своє проробля.
Ростовкти, -чу, -чеш, гл.
1) = ростовкмачити 1. Так паняті носа і ростовк. Ростовкла таку добру макітру.
2) = ростовкмачити 2. Чи ви мене справді морочите, чи на глум піднімаєте? Я нічого тут не ростовчу собі.