Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Великовоїн, -на, м. Великій воитель. Рудч. Ск. II. 185.
Князювати, -зюю, -єш, гл. 1) Княжить, быть княземъ. Але то ще за Батия, як князювали колись князі. Васильск. у. Не перестане, мабуть, князь... князювати. К. Бай. 39.
Ли́ти, ллю, ллєш, гл. 1) Лить, наливать, проливать. Дощ ллє, як з луба. Ном. № 573. Нащо в море воду лить, коли море повно? Ном. № 1455. Подруженьки будуть меди-вина пити, а ти слізоньки лити. Грин. III. 542. 2) Лить, отливать, выливать. Десь дзвін великий лили. Ном. № 7807.
Плетінь, -тня, м. Плетень. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся, труба золотая. Мет. 295.
Повикуповувати, -вую, -єш, гл. = повикупляти. К. ЦН. 228.
Проскиглити, -лю, -лиш, гл. О собакѣ: провизжать; о птицѣ: жалобно прокричать; о человѣкѣ: прокричать жалобно, жалобно заплакать, проохать.
Розлементуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Раскричаться.
Сідак, -ка, м. = сідавка. МУЕ. III. 17.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого. Гн. І. 115. 2) Казнить. Чуб. V. 841. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували. Рудч. Ск. II. 53.
Чужосторонній, -я, -є. Чужестранный. Роспитують чужосторонніх людей. МУЕ. І. 114. (Полт.).