Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Камчуг, -га, м. Раст. Thlictrum minus L. ЗЮЗО. I. 138.
Личако́вий, -а, -е. Мочальный, лыковый. Убогі носили личакову одежу. К. ЧР. 64. Скидають личакову драну свиту. К. ЧР. 70.
Погань, -ні, ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187.
Позамучувати, -чую, -єш, гл. Замучить измучить (многихъ). Вони обидва такі катюги: жінок своїх чисто позамучували. Харьк. у.
Полисіти, -сію, -єш, гл. Облысѣть. Пуста голова а ні полисіє, а ні посивіє. Ном. № 6156.
Понастобурчувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и насто(в)бурчити, но во множествѣ.
Уніят, -та, м. Уніатъ. Як та галич ноле криє, — ляхи, уніяти налітають, — нема кому порадоньки дати. Шевч. 52.
Халазія, -зії, ж. Трепка, взбучка, потасовка. Зевес не дурно похвалявсь: получит добру халазію він видавить з тебе олію. Котл. Ен. І. 29.
Шилюдистий, -а, -е. . шилюди́сті уставки Родъ вышивки въ сорочкѣ. Kolb. І. 49.
Шпити, шпитіти, гл. = шпати. Вх. Зн. 83.