Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боровий, -а, -е. Боровой. Ой сосно, сосно борова. Грин. ІІІ. 473. Боровая ягода вельми солодка, а луговая калина вельми горка. Чуб. V. 484. 2) ? Стану, гляну у долиноньку, а в долині все трава борова. Грин. ІІІ. 389. Житечко цвіте боровим цвієтом. Грин. ІІІ. 13.
Женці́в, -це́ва, -ве Принадлежащій жнецу.
Заги́нути, -ну, -неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128.
Зазнайо́млюватися, -лююся, -єшся, сов. в. зазнайо́митися, -млюся, -мишся, гл. Знакомиться, познакомиться. Ходімо до його... там і зазнайомишся. Г. Барв. 178.
Облигати Cм. облигувати.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Провадити, -джу, -диш, гл. 1) Вести, везти. О. 1862. IX. 110. А куди Бог провадить? Св. Л. 8. — життя. Вести жизнь. Життя провадить собаче. Ном. № 2114. 2) Дѣлать. Провадили ми наше діло в благодатній тихості. К. ХП. 10. 31. Доставлять. Аж з Рейну і Угорщини бочками провадили рейнське і усякі напитки. Стор. МПр. 67. 4) Твердить, настойчиво говорить одно и то-же. Мудрець же физику провадив. Котл. Ен. III. 53. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки; третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу, то хвилівник і друге безділля. Мкр. Н. 4. провадити на вербі груші. Разсказывать небылицы. — не знать що. Нести вздоръ. Не знать що провадять!... То вигадки бабські! К. Досв. 79.
Рокитяний, -а, -е. = рокитовий. Желех.
Скочити, -чу, -чиш, гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.
Статурний, -а, -е. 1) Стройный. 2) Складный, складно, красиво сдѣланный, имѣющій фасонъ. Мнж. 163, 192.