Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Адре́са, -си, ж. Адресъ. Желех.
Варійник, -ка, м. = варінник. Вх. Зн. 5.
Грю́кало, -ла, м. и с. Сильно стучащій человѣкъ. Отцей (отце) ще мені грюкало!
Заволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заволокти́ся, -лочу́ся, -чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. К. МБ. X. 2. Инший заволочеться з Москви. Г. Барв. 329.
Повідеркове, -вого, с. Пошлина съ ведра.
Пообмаслювати, -люю, -єш, гл. Обмаслить (во множествѣ).
Свиноїзд, -да, м. Ѣздившій верхомъ на свиньѣ. К. ЧР. 339.
Солодощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Сладость, сласти. 2) Наслажденіе. Усі веселощі, всі солодощі в світі очам її душі, мов сон, являє. К. МХ. 34.
Суджений, -а, -е. Суженый. Ой вечірняя зоря двоє діток привела: однеє родженеє, а другеє судженеє. Н. п.
Шлямівка, -ки, ж. Очистка дна пруда.