Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безмозкий, -а, -е. 1) Не имѣющій мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий., (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).
Друба́к, -ка, м. = гробак. Шух. І. 23.
Застугоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло. Св. Л. 222.
Незбожність, -ности, ж. Безбожность.
Ошанцюватися, -цююся, -єшся, гл. Окопаться, засѣсть.
Петечина, -ни, ж. = петек. (Cм. петак). Будут гості в кармазині, а ти в лихій петечині. Гол. II. 576.
Пошкопиртати, -та́ю, -єш, гл. Бросить палку шкопирта. КС. 1887. VI. 475. Cм. шкопирта, нар.
Уточувати, -чую, -єш, сов. в. уточити, -чу, -чиш, гл. 1) Нацѣживать, нацѣдить, наточить извѣстное количество. Меду та оковитої горілки вточила. Ренського вточіте. Мкр. Н. 31. Піди, хлопку, до лідниці та уточи пива. О. 1862. IX. 3. 2) Вонзать, вонзить. Вточив в нею сокироньку — задав єї муки. Гол. І. 57.
Хабаль, -ля, м. Любовникъ, волокита. Желех.
Чубко, -ка, м. = одуд. Вх. Уг. 276.