Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арапі́й, -пія́, м. = Гара́пник. Стала баба чаряпкаться на дерево, а він її арапієм. Грин. II. 231.
Басавринок, -нку, м. = басаринок 1. О. 1862. V. 109.
Витесати Cм. витісувати.
Громадя́нка, -ки, ж. Женщина, принадлежащая: къ обществу, къ міру.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Мет. 345. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. Чуб. V. 849. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. К. Хмельн. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Лі́карський, -а, -е. Лѣкарскій; врачебный.
Німкеня, -ні, ж. 1) Нѣмая. 2) Нѣмка.
Попередзвонювати, -нюю, -єш, гл. Окончить звонить (во множествѣ).
Попригинати, -на́ю, -єш, гл. Пригнуть (во множествѣ). Попригинай бо мені рогачі, а то не беруть менчих горщиків. Харьк. у.
Розчовпнути, -ну, -неш, гл. = розчовпати. Та що це ви балакаєте, що я й не розчовпну? Чуб. II. 19. Не розчовпну, що ти пророчиш. Котл. Ен. III. 16.