Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безробітній, -я, -є. Нерабочій (о времени). Безробітній час. Левиц. І. 286.
Волочити, -чу, -чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (послѣ посѣва). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Оберем, -му, м. = оберемок. Павлогр. у.
Оборожина, -ни, ж. Столбъ въ оборозі. Вх. Зн. 42. Желех.
Огрібач, -ча, м. Палка, которой подгребаютъ горящіе угли. Шух. І. 97.
Оленок, -нка, м. Насѣк. = тур 2. Вх. Пч. I. 6.
Перерізувати, -зую, -єш, сов. в. перерізати, -ріжу, -жеш, гл. Перерѣзывать, перерѣзать.
Тушур, -ру, м. = туши́ра. Шух. І. 196.
Уливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. улитися, уллюся, -ллєшся, гл. Вливаться, влиться. 2) Впадать, впасть (о рѣкѣ), 3) Обливаться, облиться. Вона усе сльозами вливалася. МВ. (О. 1862. І. 73).
Чабаниха, -хи, ж. Жена чабана.