Драпі́жник, -ка, м. 1) Cм. дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ.
Ірвати, ірву́, -ве́ш, гл. = рвати. Ірви тісто та в молоко кидай.
Кліпко, -ка, м. Мигающій глазами.
Книжній, -я, -є. Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої трави.
Лі́то, -та, с. 1) Лѣто. Літо на зіму робить. Летить літо як на крилах. Я дав би дві зіми за одно літо. у-літі, у-літку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Скинеш оком по тому степу, що колись у-літку пишною травою зеленів. . 2) мн. Лѣта, годы. Пішли мої літа, як вітри круг світа. Уживай світа, поки служать літа. Не зазнала я роскоші, — вже й літа минають. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. Там десь милий чорнобривий по полю гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю. Не мав од рода той царь до своїх старих літ дітей. Довелось їй на старости літах збідніти. Меншая сестра літ не доросла. Донка єдина була в його літ дванадцяти. Кохала козаченька два літі, — сама зосталася у світі. дійти літ. Вырости. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. hа літа. Лѣтами, по лѣтамъ. В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих. на літі (бути). Быть взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. з літ вийти (кому́). Быть уже не въ тѣхъ лѣтахъ, когда... Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. 3) Сѣмя самца. Корова бере літо від бугая. Ум. літечко, літко. Любив же я дівчиноньку та не літечко — два. ...Літечко моє святе минуло хмарою. Кобис, мамко, осідлала коні вороненькі, може би я та здогонив літа молоденькі. Лишень коні вороненькі ноги утомили, літок моїх молоденьких та не здогонили.
Лю́бочка, -ки, ж. Ум. отъ любка.
Радця, -ці, м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б.
Розридатися, -даюся, -єшся, гл. Разрыдаться. Марта розридалась.
Холоднячкий, -а, -е. = холодненький. (Cм. холодний). Холоднячка вода, тіко з криниці.
Хрокання, -ня, с.
1) Хрюканіе свиней.
2) Звукъ отъ удара по водѣ хро́калом, бовтом.