Брунька, -ки, ж.
1) Древесная почка (лиственная). На весні береза бруньки наганяє. погнати вівці на бруньки. Выгнать овецъ пастись въ лѣсъ, когда еще нѣтъ листьевъ на деревьяхъ.
2) Смычекъ у шерстобита для битья шерсти. Знайшов шапувала, ходе той з своєю брунькою. Ум. брунечка.
Відроджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відродитися, -джуся, -дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Груши́на, -ни, ж. Грушевое дерево.
Оруда, -ди, ж. Работа, хлопоты. Неня лягли на постіль припочивати, бо з великої оруди та гей трудні були.
Оскорб, -бу, м. Обида, несправедливость.
Тий мѣст. = той.
Тічити, -чу, -чиш, гл. Быть въ періодѣ случки. Корова тічить.
Узімі, взімку, нар. Зимой. Хто еліті гайнує, той взімі голодує.
Ховзкий, -а, -е. 1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали.
2) ховзки́й на язик. Болтливый, несдержанный.
Щипало, -ла, с. = клешня (у рака).
