тарарах!

Тарарах! меж. для выраженія удара или паденія, сопровождающихся шумомъ. Шейк. Тарарах дурня по ногах, то він і присяде. Ном. № 3951.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 247.

Випадкові слова

Поскінний, -а, -е. = плоскінний.

повністю...

Джу́рджя, -жі, ж. Муть, густая мутная жидкость. Мнж. 179.

повністю...

Послухач, -ча, м. Слушатель. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431.

повністю...