Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вельґоґор, -ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Гаркота, -ти, ж. Картавость.
Зарізя́ка, -ки, м. = зарізака. Як несли покійника біля тюрми, то виводили і зарізяку черкеса. О. 1861. VII. 5.
Заюши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Политься (о крови). Луснув він його по голові ґерлиманом і зразу заюшилася кров. Новомоск. у. 2) Окровавить. Увійшов старий у хату обшматований, побитий, заюшений. Грин. II. 171.
Обіперти, -ся. Cм. обпірати, -ся.
Оповесні нар. Весеннею порою, весною. Матусі дожидаюсь, як оповесні ластівки. Г. Барв. 62.
Поваб, -бу, м. Влеченіе. Із сього благословенного навіки повабу виникла їх думка... К. ХII. 8. Шкода нашого повабу й залицяння! К. (ЗОЮР. ІІ. 200).
Пополотніти, -ні́ю, -єш, гл. Поблѣднѣть. Стор. МПр. 10. Пополотніла Мотря. Мир. ХРВ. 174.
Порікати, -ка́ю, -єш, гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.
Спадщина, -ни, ж. Наслѣдство.