Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

А́ляр, -ру, м. Крикъ, шумъ. В хоромах аляр і огні. Щог. В. 146.
Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. Н. П. До Бога серцем жалосне волають. Гол. І. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Годен, -дна, -дне Краткое окончаніе отъ годний. 1) = годний. годен у бога. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) не годен. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Зняти, -ся. Cм. знімати, -ся.
Казанок, -нка, казаночок, -чка, казанчик, -ка, м. Ум. отъ казан.
Косичити, -чу, -чиш, гл. Украшать цвѣтами или зеленью. Желех.
Павлик, -ка, м. 1) Улитка садовая. Helix. Павлику-равлику, вистав ріжки на чотирі стежки. 2) Кружка глиняная. Лохв. у. 3) Обувь изъ цѣльнаго куска кожи (б. ч. свиной), загнутаго въ видѣ башмака или туфли. Вас. 162.
Понароджувати, -джую, -єш, гл. Народить (многихъ).
Сіяч, -ча, м. Сѣятель. Ось вийшов сіяч сіяти. Єв. Мр. IV. 3.
Сяйний, -а, -е. Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24.