Глобувати, -бу́ю, -єш, гл. Обижать кого. Причинять кому боль, непріятность. Він мене глобує.
Засні́жити, -жу, -жиш, гл. Покрыть снѣгомъ.
Затина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. затну́тися и затя́тися, -тну́ся, -не́шся, гл. 1) Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Се видно ж усякому, що сей замок скручено, бо ключ затинається. г. 2) Задерживаться, останавливаться, остановиться, пріостановиться. Як повів я рештанта, то він спершу йшов як слід, а далі все затинався йти, а то й побіг од мене та й утік. 3) Останавливаться, остановиться въ разговорѣ, заикаться; замолкать, замолкнуть. Хто? хто?! затинаючись скрикнув він. Друге на речі дається, а як я... Якось Улита затнулась. Дівочий клекіт на хвилину затнувся. 4) Только сов. в. Упорно стоять на своемъ; упорно продолжать что либо дѣлать. Не хочу, не поїду!... і затялась на сьому. Затялись в одну шкуру: давай рощот! Дощ затявся. В гаремах тілько нуд затявсь: там кралі нищечком ридали, як ніч наступить, сна не мали, а вечір карою здававсь. 5) Только сов. в. Удариться. Чоловік розігнався, в одвірок затявся.
Кермецький, -а, -е. Относящійся къ кермеку. Сей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької.
Навдога́д нар. Чтобы догадались. Навдогад буряків, щоб капусти дали.
Невиразний, -а, -е. Неясный, неотчетливый; невнятный.
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Ум. обротька.
Прикликання, -ня, с. Подзываніе, призываніе.
Рабинів, -нова, -ве Принадлежащій раввину.
Тростистий, -а, -е. 1) О конѣ: больной тростю.
2) О растеніи: имѣющій толстый стебель. У оцього ячменю солома не тростиста, а лопушиста.