Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Волосінка, -ки, ж. пт. Silvia cinerea. Вх. Пч. І. 14.
Заїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заї́сти, -ї́м, -їси́, гл. 1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449. 2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого). 3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав'язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв. 4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла... А мого карбованця... Мир. Пов. І. 131.
Заяви́ти Cм. заявляти.
Підпалити, -ся. Cм. підпалювати, -ся.
Повіднімати, -маю, -єш, гл. = повідіймати.
Росперти Cм. роспірати.
Синик, -ка, м. = синиця. Вх. Лем. 464.  
Спочуйливий, -а, -е. Сочувствующій, сострадательный. МВ. ІІІ. 103.
Тиририкати, -каю, -єш, гл. = тирикати. Шейк.
Умаювати, умаюю, -єш, сов. в. умаїти, умаю, -їш, гл. Убирать, убрать зеленью, цвѣтами. Мою душу, мов до шлюбу дівчину, вмаїли. Млак. 38.