Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богун, -на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen. Желех.
Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл. 1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини. Ном. № 8173. 2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Грин. ІІІ. 341. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить. Мнж. 2. 3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче. Вх. Уг. 229.
Відновлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відновитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Обновляться, обновиться. 2) Возобновляться, возобновиться.
Віниччя, -чя, с. раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7.біле. Раст. Artemisia vulgaris.
Зелепу́га, -ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. Вх. Зн. 21. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ. Желех.
Паламарювати, -рюю, -єш, гл. Быть пономаремъ. Ном. № 9694. Сим. 174.
Подошов, -шви́, ж. Снарядъ для ловли рыбы (плетеный изъ прутьевъ). Вх. Пч. II. 24.
Сповіряти, -ряю, -єш, сов. в. сповірити, -рю, -риш, гл. 1) — на кого. Довѣрять, довѣрить кому. На діда Бутурлаку усі свої маєтки сповіряє. КС. 1904. I. 279. 2) — кому. Повѣрять, повѣрить, сообщить что кому. Своїх намірів він не сповіряв дома нікому. Мир. Пов. І. 161. То Христя ж, коли так, усе роскаже, що сповірила їй подруга. Мир. Пов. II. 93.
Тростяний, -а, -е. Тростниковый. Щоб ти мені з трости поставив дом.... вистроїв тростяний палац. Чуб. II. 191.
Трясовиця, -ці, ж. = трясавиця 2.