Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. Вітрець не віне́.
Дальнозо́ркий, -а, -е. Дальнозоркій.
Зага́вкати, -каю, -єш, гл. Залаять. Собаки де-де по Вільшані загавкають.
Залі́зо, -за, с. 1) Желѣзо. Їсть, як іржа залізо. 2) мн. Цѣпи, оковы. На суд твій праведний прийти, в залізах руки принести. Навіть залізами ніхто не міг його зв'язати. Ум. залі́зце. ,
Навсте́жень и на́встіж, нар. Настежь.
Пиндючитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, спесивиться.
Підіплечка, -ки, ж. Подоплека.
Пужиноватий, -а, -е. О зернѣ: пустой; съ пустымъ зерномъ. Пужинувате просо.
Роспихати, -ха́ю, -єш, сов. в. розіпха́ти, -ха́ю, -єш, одн. в. розіпхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Расталкивать, растолкать, растолкнуть. Так тісно, хоч людей роспихай, як у церкві. Боярин насилу розіпхав гурт.
Цвяхований, -а, -е. Обитый гвоздиками. Цвяховані були там стіни. Ото цвяхована гиря.