Бузник, -ка, м. Бузиновая заросль. В бузнику чорт живе. Ум. бузничок.
Гірниця 2, -ці, ж. Каменоломня.
Дужатися, -жаюся, -єшся, гл. Бороться.
Кукурікати, -каю(-чу), -єш(-чеш), одн. в. кукурікнути, -ну, -неш, гл. = какарікати, какарікнути. Така робота, що удень спить, а вночі кукурікає. Зморозь того когутика, нехай не кукуріче. Придави півня, щоб кукурікнув.
Лушпели́на, -ни, ж. = лушпайка. Ум. лушпели́нка.
Навива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. навину́ти, -ну́, -не́ш и навити, -в'ю́, -в'єш, гл. Навивать, навить, наматывать, намотать. Основа приготовлена, починає ткач навивати її на варстат. В четвер моя мила рано встала, навинула кужелину, та й не пряла.
Наз'їзди́тися 2, -джу́ся, -д́ишся, гл. Съѣхаться многимъ.
Розмай, -маю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. розмай, розмай-зілля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варять, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ ото и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів.
Сікунка, -ки, ж. = сікавиця.
Торохтіло, -ла, с. = торохтело.