Батьківщина, -ни, ж.
1) Наслѣдство отъ отца. Попропивав усю батьківщину. нам батьківщини не ділити. Намъ не изъ-за чего ссориться.
2) Родовое имущество. Переносно: наслѣдіе отъ предковъ. Гине слава, батьківщина.
Гомонли́вий, -а, -е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Параска знов весела і гомонлива. 2) Шумный.
Кінчати, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати.
Куропатва, -ви, ж. Куропатка. Мудрий! Ззів куропатву, а каже, що одгризлась.
Перекраювати, -юю, -єш, сов. в. перекра́яти, -ра́ю, -єш, гл. Перерѣзывать, перерѣзать пополамъ.
Поз нар. 1) = повз. Один москаль наглядів якось гарну молодичку та все біга поз двір, все біга, щоб як небудь зачепить її. 2) Возлѣ. Поз молоду з лівого боку сідає старша дружка.
Поштарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.
Ровчак, -ка, м. = рівчак.
Солодити, -джу, -диш, гл. 1) Подслащать. 2) Услаждать. Став солодити свою думу гульнею. 3) Въ игрѣ въ солодю́чку — бить палкой по направленію къ партнеру сви́нку (шаръ деревянный или иной). 4) Заниматься онанизмомъ.
Шелевіти, -вію, -єш, гл. Шевелить. Вітер віє, шелевіє, простинов колише.