Вітонька, віточка, -ки, ж. Ум. отъ віта.
Кахоль, -хля, м. = кахель. Мені все одно — що кахоль, що пічка.
Луба́рь, -ря, м. Выдѣлывающій короба для рѣшетъ.
Мі́шка, -ки, ж. 1) Палка для мѣшанія жидкости. 2) Смѣсь. Сіно — так: не чисте, а мішка: було там змішано і степове, і з м'якого нив'я. Це житце не чисте, то й піде на мішку в дерть з ячменем.
Оглашати, -ша́ю, -єш, сов. в. огласи́ти, -шу, -сиш, гл. = оголошувати, оголосити.
1) Кожне стало оглашати звичний подарунок.
2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1).
3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом.
Понадряпувати, -пую, -єш, гл. Нацарапать (во множествѣ).
Стражниця, -ці, ж. Караульня, сторожевая будка, башня. А ждав би я мов воїн у стражниці.
Струп, -пу, м.
1) Струпъ. Чує муха де струп, туди й летить.
Хамло, -ла, с.
1) Мелкія вѣтки, прутья. Кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ. Їздили вони в ліс, набрали там на вози хамла і везуть.
2) м. Неуклюжій, неотесанный человѣкъ. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде.
Шарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).
2) = прашувати. Пішов шарувати буряки.