Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихвалити, -ся. Cм. вихваляти, -ся.
Відділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. відділити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить; удѣлять, удѣлить. Одділи маненьку часточку землі на моє ім'я. Чуб. І. 143. Одділив йому половину царства. Рудч. Ск. II. 75.
Довба́ло, -ла, м. 1) Долбящій что нибудь. Черном. 2) Дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Канудити, -дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.
Непоказний, -а́, -е́ Невидный, неказистый.
Парубіка, -ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Г. Барв. 189. Охрім догадливий був парубіка. Гліб. Ум. парубічка. О. 1861. VIII. 19.
Побуяти, -буя́ю, -єш, гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти. АД. І. 114.
Поскупати, -паю, -єш, гл. Скупить. Поскупав у людей землю, та й не озьме його кат. Лебед. у.
Потаскати, -ка́ю, -єш, гл. Потащить. Вона і потаскала його. Мнж. 30. Із бою потаскали в стан. Котл. Ен.
Свобода, -ди, ж. Свобода. Чи треба там непогоди, де єсть щастя і свобода. Чуб. V. 236.