Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скочити

Скочити, -чу, -чиш, гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 141.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОЧИТИ"
Лі́тошній, -я, -є. 1) Лѣтній. Літошній день дуже довгий. Харьк. у. 2) Прошлогодній. Треба, як літошнього снігу. Ном. № 13692. 3) Літошній. Въ лѣтахъ, немолодой. Та він уже чоловік літошній, пожив таки на світі! Новомоск. у.
Лядина, -ни, ж. Сосна, растущая на ляд'ѣ. Cм. лядо. Н. Вол. у.
Муча́нка, -ки, ж. 1) Родъ кушанья: смѣсь муки, молока и овечьяго сыру. Cм. мачанка. Желех. 2) Порода разсыпчастыхъ грушъ. Вх. Лем. 437.
Напрямля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напрямитися, -млю́ся, -мишся, гл. Направляться, направиться. Вийшли дівчата з Очкурового двору і напрямилися до батюшки. Мир. Пов. І. 147. Очі напрямились на його. Мир. ХРВ. 140.
Осілість, -лости, ж. Осѣдлость.
Подімство, -ва, с. Дворъ съ постройками, усадьба. Мнж. 189.  
Пооблямовувати, -вую, -єш, гл. Окаймить (во множествѣ).
Похилити, -ся. Cм. похиляти, -ся.
Проявка, -ки, ж. Ум. отъ проява.
Таменька, таменьки, тамечка, тамечки, нар. Ум. отъ там.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.