Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Благочестя, -тя, с. Православіе. ЗОЮР. І. 69. КС. 1884. І. 166. От у Тройці благочестие, а в нас унія. ЗОЮР. І. 262.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій. Харьк. у.
Надрі́зувати, -вую, -єш, сов. в. надрізати, -рі́жу, -жеш, гл. Надрѣзывать, надрѣзать.
Поратівник, -ка, м. Спаситель; дающій помощь. ЕЗ. V. 60. Угоднику божий, поратівнику божий, поратуй мене! Шух. І. 38. Ум. поратівничок. ЕЗ. V. 109.
Пороспихати, -ха́ю, -єш, гл. То-же, что и розіпхати, но во множествѣ.
Призвістити Cм. призвіщати.
Соловій 2, -вія, м. = соловей. Гол. І. 259. Ум. соловієчко.
Украшати, -шаю, -єш, сов. в. украси́ти, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Червона калина луги украшає. Чуб. V. 486.
Шпряха, -хи, ж. = шприх.
Штиб, -бу, м. 1) Форма, манеръ, образецъ. Cм. штем, шталт. Зроби, мені на такий штиб. Екатер. г. Писання не того штибу, який, вживається тепер в книжках. Ном. III. Ламати язик на татарський штиб. Ном. № 13391. (Одежа) шилась своїм тутешнім штибом і не дуже то вкидалась у чужину. О. 1862. VIII. 35. 2) Мелко истертый уголь. Сумск. у.