Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Варівко нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.
Вереб'ячий, -а, -е. = гороб'ячий. Чуб. II. 16.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. І. 29.
Комарище, -ща, м. Ув. отъ кома́рь.
Підіплечувати, -чую, -єш, гл. Подшивать підіплечку.
Погононька, -ки, ж. Ум. отъ погоня.
Попізнавати, -наю, -єш, гл. Узнать (многихъ).
Рями, -рям, ж. Складки, сборки. Угор.
Спориня, -ні, ж. Прибыльность, умноженіе. Угор.
Тривати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Жить, существовать. Комета тривала дві неділі. до́бре тривати з ким. Хорошо жить, быть въ ладахъ съ кѣмъ. Війт з нами добре тривав. Федьк. 2) Длиться, продолжаться. 3) тривай, тривайте! Постой, постойте, подожди, подождите. Ох, тривай, я й забула. Шевч. «Тривайте! — гукав Кобза: — «глядіть, щоб кінь не забив котру11. Стор. МПр. 52.