Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вичубити, -блю, -биш, гл. Выдрать за волосы. Доладу його вичубив. МВ. (КС. 1902. X. 155).
Злодійкуватий, -а, -е. Вороватый.
Перевірити, -ся. Cм. перевірювати, -ся.
Підземелля, -ля, с. Подземелье. Вийшли з того підземелля. Св. Л. 35.
Позв'язувати, -зую, -єш, гл. Связать (во множествѣ).
Поспівати I, -ва́ю, -єш, сов. в. поспіти, -пію, -єш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Поспіють яблука. ЗОЮР. І. 310. Козакова пшениця поспіла. Мет. 28. 2) Успѣвать, успѣть. Поспієш з козами на торг. Ном. № 5563. Ой умер син у неділю вранці, нелюба невістка в обідню годину, та й не поспіла в одну домовину. Чуб. V. 714. 3) = постигати, постигнути 3. Ні кадила, ні світила, — отак мене смерть поспіла. Грин. III. 144.
Рукомесний, -а, -е. Ремесленный. Тепер тіко й життя за рукомесним чоловіком. Харьк. г.
Свідчити, -чу, -чиш, гл. Свидѣтельствовать, показывать, давать показаніе. Московка свідчила, що він був там тоді; як батька били. Канев. у. Недоїдки свідчили, що тут були люде. Св. Л. 223. Йшла фальшивим свідком свідчити. Гол. IV. 543. Святеє писаніе свідчить-висвідчає. АД. І. 185.
Стебель, -блю, м. = стебло. Грин. III. 18.
Тезко, -ка, м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку. Грин. III. 660.