Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блинець, -нця, м. = млинець. Рудч. Ск. І. 35.
Бухнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бухати. 1) Ударить. 2) Упасть, свалиться. Він бухнув додолу. Драг. 135. 3) Выстрѣлить. Бухнула рушниця. Рудан. І. 60. 4) Вспыхнуть. То бухне, то згасне. Вінок. 36.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл. 1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці. Гол. 2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс. 3)воду. Качать насосомъ. 4)кров. Дѣлать кровопусканіе. 5)сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7. 6)лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм. 7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170. 8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у.
Подушеньство, -ва, с. Богослуженіе по умершемъ, панихида. Вх. Лем. 452.
Поперечіплювати, -люю, -єш, гл. Тоже, что и перечепити, но во множествѣ.
Пранець, -нця, м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Мил. М. 88. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (Ном. № 3717). — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери. Кролев. у.
Приступ, -пу, м. 1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497. 2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.
Роспросторюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспросто́ритися, -рюся, -ришся, гл. Распространяться, распространиться, распростираться, распростереться. Окрилось поле холодками і роспросторилися віти К. Псал. 184. Роспросторимося, брате, від моря до моря. К. Дз. 122.
Сиричуватий, -а, -е. Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли. КС. 1883. І. 33.
Хвальшувати, -шую, -єш, гл. 1) Поддѣлывать, фальсифицировать. По фальшованих ще за наших прадідів історичніх документах. К. XII. 34. 2) Лицемѣрить, неискренно что-либо дѣлать. Ти Богу присягала фальшуючи. К. ЦН. 264. Ти бачиш, як вони фальшують з нами (ляхи з українцями). К. ПС. 30.