Гузи́рь, -ря́, м. 1) Комель дерева (гузєр, гузір). Комель, нижняя толстая часть снопа. Гузирем подавай снопи. 2) Мѣсто, гдѣ мѣшокъ связанъ, завязанъ. Уголъ мѣшка или косого мѣшечка. 3) Мѣшокъ въ бреднѣ. Ум. Гузире́ць. А він торбинку за гузирець та й висипав груші.
Зубок, -бка, м. = зубець 1 и 2. Наступив на зубки в граблях. Зубки в ритках.
Капати, -паю, -єш, и -плю, -плеш, с. в. ка́пнути, -пну, -неш, гл. Капать. Хомиха слухала, а сльоза за сльозою капали з лиця на руки. Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле. Капле кровця у кирницю.
Лахманина, -ни, ж. Рубище, отрепье. У таку лахманину вдяглася, наче справді старчиха.
Милосе́рдний, -а, -е. Милосердный. Дав єсь волю серцю мому, милосердий Боже! Приручаю тебе, серденятко моє, милосердному Богу.
Незмінно нар. Неизмѣняемо; неизмѣнно.
Позакрівавлювати, -люю, -єш, гл. Окровавить (во множествѣ).
Скоголити, -лю, -лиш, гл. = скиглити. Ти, суко, не скоголи.
Слюзавий, -а, -е. Слизистый, покрытый слизью. Сало слюзаве.
Черваковий, -а, -е. 1) Принадлежащій червю. 2) Изъѣденный червями.