Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Басувати, -сую, -єш, гл. 1) О лошади: рѣзвиться, подыматься на дыбы, скакать, идти въ галопъ. Кінь басує... от-от річку, от-от перескочить. Шевч. 2) = мурчати. Кіт басує. Вх. Лем. 390. 3) — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому. Фр. Пр. 23.
Дивце́, -ця́, с. Ум. отъ диво.
Жа́йворонків, -кова, -ве Принадлежащій жаворонку. Згори лине жайворонкова пісня. Мир. ХРВ. 3.
Запалені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть (отъ смущенія, стыда — о человѣкѣ). Желех.
Подружитися, -жу́ся, -жишся, гл. Выйти замужъ, жениться. Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилися, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася. Чуб. V. 747.
Потятко, -ка, с. Ум. отъ потя.
Синява, -ви, ж. Синева. Г. Барв. 217. Україна зникала в синяві. К. Дз. 155.
Сипанка, -ки, ж. Деревянная посуда для ссыпки зерна. Левиц. І. 217. Чуб. VI. 250. Вх. Зн. 63.
Стромити, -млю, -миш, гл. = стромляти. Угор.
Футринє, -ня, с. Оконная коробка, облицовка оконнаго проема. Шух. І. 95.