Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́севки, -вок, ж. мн. Гусельки. Гол. ІІ. 57. АД. І. 36.
Крихкенько нар. Ум. отъ крихко.
Мелю́с, -са, м. Искаженіе собственнаго имени: Міусъ — рѣка и прилегающее къ ней урочище. Въ думѣ: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали... Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. І. 108. Въ другихъ варіантахъ: міюс или міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.
Можновла́дський, -а, -е. = можновладницький.
Призволятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. призволитися, -люся, -лишся, гл. Ѣсть, кушать, покушать. Їжте бо, призволяйтесь до борщу.
Проштрикнути Cм. проштрикувати.
Спрягнути, -гну́, -не́ш, гл. Выпрыгнуть, выпрыснуть. Спрягнув як з лука. Чуб. 1. 303.
Татуняти, -няю, -єш, гл. Часто упоминать въ разговорѣ слово татуньо. Св. Л. 249.
Топорище, -ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. І. 175, 176. Як утопає, сокиру давав; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. І. 289, 273, 274.
Харпак, -ка, ж. Бѣднякъ, нищій, оборванецъ. Як умре багатир, дак іде увесь мир, а вмре харпак, дак тільки піп да дяк. Ном. № 1603. Ум. харпачо́к. Ном. № 1603.