Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

речницький

Речницький, -а, -е. Относящійся къ оратору, адвокату. Бувай короток у речницькім слові. К. Бай. 100.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 13.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕЧНИЦЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РЕЧНИЦЬКИЙ"
Бізьдерево, -ва, с. = бузьдерево. Вх. Пч. І. 10.
Добу́ти, -ся. Cм. Добува́ти, -ся.
Забреха́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Завраться, залгаться. Та він деколи як забрешеться, то й сам не зна, що меле. Харьк.
Зіпсува́тися, -суюся, -єшся, гл. Испортиться.
Копривняк, -ка, м. Травникъ, Sylvia. Вх. Уг. 246. Вх. Лем. 427.
Кухенний, -а, -е. Кухонный.
Недовчений, -а, -е. Недоученный.
Переплата, -ти, ж. Переплата. Ум. переплатка.
Ступатень, -тня, м. Часть толчеи. Cм. ступа походюча. Шух. І. 104. 162.
Удержати, -ся. Cм. удержувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РЕЧНИЦЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.