реміняка
Реміняка, -ки, ж. Ув. отъ ремінь. На що мені женитися, на що мені панство: коло купрів реміняка — то все господарство.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 12.
Том 4, ст. 12.