Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Джу́рґа, -ґи, ж. Множество (людей, скота на дорогѣ). Шух. І. 84.
Долі́чувати, -чую, -єш, сов. в. долічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Досчитывать, досчитать. Нас волів та все лічив (зорі), а перед світом заснув, то й не долічив. ЗОЮР. І. 231.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає. Ном.
Жиру́н, -на́, м. Шалунъ.
Намі́тити Cм. намічувати.
Одл.. Cм. отъ відлазити до відлясок.
Осуда, -ди, ж. Осужденіе, оговоръ. Смерть не так страшная, як осуда людськая. Чуб. V. 397.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Розледащитися, -щуся, -щишся, гл. = розледачитися. Вона нічого не робить, а керез неї і бабина дочка розледащиться. Чуб. II. 65.
Стегнище, -ща, с. ув. отъ стегно.