Блискати, -каю, -єш, гл.
1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають.
2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба.
Гарбар, -ру, м. Крикъ, шумъ, гамъ. Там у хаті гарбар.
Нехвалитний, -а, -е. Не хваленый. Та воно часом з нехвалитного та бува добре.
Обкладки, -док, ж. мн. = обклад.
Пензель, -зля, м.
1) Кисть (у живописцевъ). Дістав палітру з красками і пензель.
2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Ум. пензлик.
Посклярувати, -ру́ю, -єш, гл. Побыть стекольщикомъ.
Розгуджувати, -джую, -єш, сов. в. розгудити, -джу, -диш, гл. Разлучать, разлучить, отвращать, отвратить отъ чего наговорами. Кого Бог судить, чоловік не розгудить. Сужене — не розгужене.
Росиця, -ці, ж. Ум. отъ роса.
2) = росянка.
Цьонь! меж.
1) Призывъ для лошадей.
2) Призывъ для свиней.
Шпитко, -ка, м. Копающій, роющій.