Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Де́ргальна щі́тка, -ки, ж. Щетка круглой формы съ желѣзными зубьями для предварительнаго расчесыванія пеньки.
Каменяр, -ра, м. Каменоломъ.
Колоть, -ті, ж. О дорогѣ: замерзшая комками грязь.
Ладун, -на, м. Вьюкъ? (Хазяїн каравана) одв'язав ладун од трока, відро оливи наточив.
Лоскота́рка, -ки, ж. Щекотунья. Русалка, которая замучиваетъ щекотаньемъ встрѣчающихся ей людей. Ум. лоскота́рочка.
Необзир нар. Безъ оглядки. Давай на Буджаки необзир утікати. А чортяка з-за ліси: кух-ких-кух! Баба необзир додому!
Понакипати, -паємо, -єте, гл. Накипѣть (во множествѣ).
Провулок, -лка и -лку, м. Проулокъ.
Сойка, -ки, ж.
1) = соя. — лісова. пт. = лускогоріх.