Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бугайкуватий, -а, -е. 1) О волѣ: похожій по внѣшнему виду на племенного быка. Бугайкуватий віл. Мнж. 192. 2) О человѣкѣ: развратный, ловеласъ. Та це бугайкуватий панич. Лубен. у.
Відмінок, -нка, м. = відміна 5. Чуб. І. 193. Скік в стремена, давай драла.... Аж що за одмінок? — Стріха в хмарах заблищала і стоїть будинок. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 106). Який же його одмінок уторопає, що він верзе! О. 1861. III. 88.
Відумерщина, -ни, ж. Выморочное имѣніе. На старощиння йдуть, а за відумерщину говорять. Федьк.
Завда́ча, -чі, ж. Задатокъ. Я вже взяла три карбованці на завдачу. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Заї́чка, -ки, ж. Ум. отъ заї́ка.
Звика́ння, -ня, с. Привыканіе.
Надсиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. надсо́хнути, -ну, -неш, гл. Подсыхать, подсохнуть.
Повбігати, -гаємо, -єте, гл. Вбѣжать одному за другимъ. Хорти за ним повбігали (у хату) і полягали під лавою. Рудч. Ск. І. 140.
Позеленуватий, -а, -е. Зеленоватый, не вполнѣ зрѣлый. Яблука ще позеленуваті. Харьк.
Почкати, -ка́ю, -єш, гл. = почекати. Почкай, дядьку! Чуб. II. 29. Чекай, я щось тобі скажу! — Вона почкала. Чуб. II. 68. Почкай, милий, годинку, почкай, милий, другую. Гол. І. 315.