Вихватний, -а, -е. Быстрый, хваткій, энергичный. Запорожці — то народ був вихватний.
З-опалу нар. Сгоряча. 3-опалу і не примітне далебі, чп він буц там, чи ні.
Лица́рський, -а, -е. Рыцарскій. Сьогодня достане один з нас лицарської слави, а другий лицарської смерти. Такий же то виріс козак з його хороший! Що до коня, що до зброї, що до звичаїв лицарських.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Підбурювати, -рюю, -єш, сов. в. підбурити, -рю, -риш, гл.
1) Поднимать, поднять, возбуждать, возбудить, подстрекнуть, возмутить.
2) Подливать, подлить. Жид таки підбурив водиці у горілку.
Підрунитися Cм. підрунюватися.
Площик, -ка, м.
1) Металлическій наконечникъ стрѣлъ. Находили ще площики од стріл.
2) Плоско разложенный снопъ для крышъ.
Снісарь, -ря, м. = слюсарь. Він у нас снісарем, — замки справля, відра і так що инше.
Сподобляти, -ля́ю, -єш, сов. в. сподобити, -блю, -биш, гл. Украшать, украсить. Робітна молода била, ручників наробила, боярів сподобила. Голота, надѣвъ богатую татарскую одежду, говоритъ: Ой поле Килиїмське! бодай же ти літо й зіму зеленіло, як ти мене при нещасливій годині сподобило.
Шамати, -маю, -єш, гл.
1) Шуршать, шелестѣть. Ой пливе човен да води повен, да й шамає листом.
2) Живѣй гресть. А ну бо шамай, шамай, а то наче не їв.