Дука́ч, -ча́, м. 1) = дукарь. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Чужі пани дукачі держать людей до ночі. 2) = дукат 2. Ум. дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці.
Еч! меж. = ач. Еч, який гарний! Сам геть, а мені не дає.
Заго́їти, -ся. Cм. загоювати, -ся.
Корх, -ха, м.
1) Мѣра длины въ ширину ладони или въ четыре пальца. В старі годи бач на цін міряли корхами. Виріс як ячменик на корх, що тілько на голу косу косити. Виріс на три корхи вгору.
2) Щепотка (земли). І то не наш корх землі, що нам очі закриють.
Куся, -ся́ти, с.
1) Все кусающееся.
2) Кусливая змѣя.
3) Названіе злой женщины.
Огулитися, -люся, -лишся, гл. Ошибиться, дать промахъ. Та й пан не огулився, що полюбив таку кралю. Ізроду шкапи не купувавши та сам задумав купувати, — чи бач і огулився.
Повищати 2, -щу́, -щи́ш, гл. Повизжать.
Попідпірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и підперти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав.
Розв'язь, -зі, ж. Развязанные снопы въ стогѣ.
Уторливий, -а, -е. .? вторлива ганна — то в'яне, то гарна.