Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видержати Cм. видержувати.
Відперти Cм. II. відпірати.
Доволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. доволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. ІІ. 189.
Лома́чка, -ки, ж. Ум. отъ ломака.
Моца́к, -ка́ и моца́ка, -ки, м. 1) Силачъ, крѣпышъ. Там парубок моцака, ніхто його не зборе. Черниг. г. 2) Крѣпкое яйцо, битокъ.
Обопільно нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. ІІ. 79.
Повипинати, -на́ю, -єш, гл. Выпятить (во множ.).
Похідний, -а, -е. 1) Быстрый въ ходьбѣ? Приступіт до мене своїми ніжками похідненькими. ЕЗ. V. 109. 2) О мельницѣ: передвижной, пловучій. Похідні млини. Лебед. у. 3) О погребѣ: не вертикально выкопанный, а въ видѣ подвала; подвалъ. У нас погріб похідний. Конст. у. Ум. похідненький.
Прорость, -ти, ж. = проріст. Прорости нічого нема, бо дощів нема. Зміев. у. У лісі вже прорость проростає. Черк. у.  
Трясовина, -ни, ж. Топь, топкое мѣсто. Павлогр. у. Так чобіт і грузне — трясовина. Конст. у.