Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґушува́тий, -а, -е. Покрытый шишками (на тѣлѣ). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
Короговця, -ці, ж. Ум. отъ корогва.
Насадови́ти, -влю́, -виш, гл. Насадить, разсадить. Насадовила гостей, що сісти не можна.
Непряха, -хи, ж. Неумѣющая или не желающая прясть. Була собі непряха і недбаха. Рудч. Ск. І. 176.
Обшморгувати, -гую, -єш, сов. в. обшморга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. обшморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами. ЗОЮР. I. 134. 2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує. Сим. 210.
Охрещатися, -щаюся, -єшся, сов. в. охреститися, -щуся, -стишся, гл. 1) Получать, получить крещеніе. Чи без щастя уродився, чи без щастя охрестився. Чуб. V. 233. 2) Перекреститься. Тільки ж що доїв окрайця й сала четвертину, охрестився. Мкр. Н. 10.
Рогач, -ча, м. 1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном. 2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458. 3) = олень. Вх. Пч. II. 6. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. Ум. рогачик.
Скоблити, -лю, -лиш, гл. Скоблить, скрести. Скоблити бульбу. Самбор. у. въ Галиц. Вх. Зн. 63.
Списувати, -сую, -єш, сов. в. списа́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Списывать, списать, переписывать, переписать. Списуючи сі епитахвії, я дивувався. Стор. II. 145. 2) Описывать, описать, излагать, изложить письменно. От і списали на бумагу да в Борзну. ЗОЮР. І. 71. Як зо мною була прахтика, то варто навіть списати цеє. Драг. 63. 3) Исписывать, исписать. Уже списав увесь папер, — давайте ще, бо нема де писати. — шкуру. Испещрять, испестрить тѣло знаками ударовъ. То то ж то так звелів всю шкуру скрізь списати, що то тобі нема і курці де клювати. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Рисовать, нарисовать. Писав три дні і три ночі, закіль списав чорні очі. Мет. 10. Спишу твоє біле личенько на бумазі, приб'ю твоє біле личенько в кімнаті. Чуб. V. 312.
Старшина, -ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Макс. (1849), 108. Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. Стор. 2) м. Волостной старшина. ЗОЮР. I. 46. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. 4 66.