Глухачка, -ки, ж. = глуханя.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Мота́тися, -та́юся, -єшся, [p]одн. в.[/p] мотну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Мотаться, мотнуться, болтаться. А ти, хвуст, що робив?.. Мотався да чеплявся то за кущ, то за пеньок. 2) Шататься, ходить, дѣлая то одно, то другое; хлопотать, суетиться. Бабуся мотається по своїй хаті, як клубок, да все робить. «Світи світло! сип вечеряти!». Чоловік схопився, мотається, кинувся до печі, горшки витягає. мотнутися — броситься, то-же, что и метнутися.
Оп'янчитися, -чуся, -чишся, гл. = оп'янитися. Він випив тоді чимало — таки зовсім оп'янчився, що й язиком гаразд не поведе.
Перелякувати, -кую, -єш, сов. в. переляка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Перепугивать, перепугать. Сховавсь під мостом, щоб перелякати їх.
Перешумувати, -му́ю, -єш, гл. Перебродить.
Понуздати, -да́ю, -єш, гл. Взнуздать (лошадей).
Поторкати, -ка́ю, -єш, гл. Касаться, трогать, толкать. Вітрець віє, повіває і ворітечка поторкає. Старого козака совстрічає, — гордим словом зневажав; молодого совстрічає, — опрощення не приймає, стременем у груди поторкає.
2) Потрогать, потолкать.
Походющий, -а, -е. 1) = походящий. Походюща оснівчиця.
2) Перехожій, неживущій постоянно въ одномъ домѣ. Походющий кіт.
Рило, -ла, с.
1) Рыло, морда. А ти, міхоноша, дми козі під рило. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли удариться об дуб рилом.
2) Бранное: лицо у человѣка. Видно й з рила, що Пархім.