Ґрис, -су, м. 1) Отруби. Пересівався житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Cм. Висівки. 2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать.
Заспа́ти Cм. засипати 2.
Кава, -ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. 3) м. Родъ пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?!» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» Пішла б вона гуляши того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. Ум. кавка, кавонька, кавочка. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі, кавки закавчили. Ой ви, павоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку.
Каракуватий, -а, -е. Суковатый, съ наростами (о деревѣ)
Насушити Cм. насушувати.
Натиски нар. Нажимая, натискивая, давя. Напився... Доброму коню натиски налягає.
Потаємне нар. Тайно, тайкомъ. Так вона потаємне від мене все переносила до сусідки.
Прищепа, -пи, ж. Привитый черенокъ. Ум. прище́понька, прище́почка.
Пуць! меж., выражающее моментъ паденія, бухъ! Дивлюсь воно (вороненя) угору полетіло да й пуць на шию барану. (П'яний) пуць на землю. Пуць з неба! ось і ми, коли вам треба. А воно пуць з рук.
Розгрішати, -ша́ю, -єш, сов. в. розгріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Разрѣшать, разрѣшить, отпустить грѣхи.