Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попільник

Попільник, -ка́, м. = попельня. Новомоск. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 332.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЬНИК"
Базя, -зі, ж. Дѣтск. овца, ягненокъ. О. 1862. IX. 118. Ум. базька, базічка.
Бидлятина, -ни, ж. Ув. отъ бидло.
Бійка, -ки, ж. Драка. Лайка — не бійка: в боку не болить. Посл.
Засі́лля, -ля, с. Выселокъ, хуторъ за селомъ.
Кодій, -дія, м. Названіе вола съ толстыми ногами. КС. 1898. VII. 46.
Мущи́нський, -а, -е. Мужской. Шух. І. 120.
Наскрадати, -да́ю, -єш, гл. Накрасть. Як возив він лк жидівський, то наскрадав лісу чимало. Канев. у.
Погасити, -шу́, -сиш, гл. Потушить, погасить. А в рум'янцю така сила, що всі цвіти погасила. Чуб. V. 38.
Подрібніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, мельче.
Скупчитися, -чуся, -чишся, гл. = скупитися. Коло шинку людей скупчилося багато. МВ. ІІ. 188. Дівчата коло мене скупчились. МВ. (О. 1862. III. 41).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.