Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попільник

Попільник, -ка́, м. = попельня. Новомоск. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 332.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПІЛЬНИК"
Долі́зти Cм. долазити.
Драпце́м нар. побігти. Скоро побѣжать, скоро убѣжать. Вх. Зн. 16.
Зануря́ти, -рію, -єш, сов. в. зану́рити, -рю, -риш, гл. Погружать, погрузить въ воду. Угор.
Літо́пис II, -су, м. Лѣтопись.
Мудри́на, -ни, ж. Раст. Larix europaea. Шух. І. 18.
Пастушечка, -ки, ж. Ум. отъ пастушка.
Переколошкати, -каю, -єш, гл. Перепугать, привести въ смятеніе.
Позсікати, -ка́ю, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Велика була буря... Дощ комиші позсікав, як шаблею. МВ. І. 141.
Пороскидати, -да́ю, -єш, гл. Разбросать. Каміння пороскидав. Мнж. 34.
Укладувати, -дую, -єш, гл. = укладати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.