Бовкання, -ня, с. Отрывистый звонъ въ колоколъ.
Борона 2, -ни, ж.
1) Борона. Части ея: деревянные валки, въ которые вставлены зубья; каждый валок обоими концами укрѣпленъ въ двухъ глицях. Части гуцульской бороны: Борона має два довші крайні і два коротші середущі хребетники; впоперек хребетників переходить шість тонших естиків; там, де естики перехрещуються з хребетниками, задовбані через них обох зелізні чопи. під борону сіяти. Сѣять по жнивью безъ вспашки, задѣлывая только бороной. борону затігати за ним. Подольщаться къ кому. Ум. борінка, боріночка.
Груміча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Сердито ворчать на кого (о человѣкѣ), побранивать. Їсть та й їсть та на нас ще грумічає, що не їмо.
Камінь, -меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати... стояти як у камені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. То же значеніе имѣетъ и выраженіе: як з каменю тесаний. Сижу, мов з каменю тесаний. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Млин на два камені. млиновий камінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. 6) синій камінь. Мѣдный купоросъ. Ум. камінець, каміньо́чок, -каміньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Пост ти при дорозі та на каміньочку. Бодай пани при дорозі каміньчики били.
Накітча́, -ча́ти, с. Обыкн. во мн. ч.: накітча́та. Ягнята вообще, а спеціально — ягнята, родившіеся поздно, послѣ подсчета приплода. Так як найдуться в шматках вівці такі ще, що котяться після щоту їх (їх бува мало), то ягнята ті звуть накітчата або цур-пеки.
Повіджинати, наю, -єш, гл. Сжать за долгъ (многимъ). У кого позичали, — всім повіджинали.
Погнівити, -влю, -виш, гл.
1) Погнѣваться. Не погніви: то Бог дав, те й з'їж.
2) Разгнѣвать. Та виломлю калинову квітку та застромлю за білу намітку, щоб сії квітки не подавити, щоб свого роду не погнівити.
Покінчати, -ча́ю, -єш, гл. Окончить (во множествѣ).
Роспари I, -рів, м. мн. Оттепель.
Чом, чому, нар. 1) Отчего, почему, зачѣмъ. Чом ти не прийшов учора? Чом ти не косиш свого проса? Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? Чому чорт мудрий? — Бо старий. Воли мої половії, чому не орете? чому ні? А почему-же? Конечно да! Нема слуги. Чи не дасте ви мені яку з ваших? — Чому ні? Беріть собі, котру схочете. чом таки. Почему же, почему бы. І справді, чом таки не скажеш людям, Марусе? озвалась я до неї. 2) Чому.
