Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вірменка, -ки, ж. 1) Армянка, 2) Вірменки. Родъ вышивокъ. Kolb. І. 49.
Зако́ли, -лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Змилка, -ки, ж. Ошибка. Угор.
Знетушити, -шу, -шиш, гл. Испортить. Знетушив мій сіряк чисто. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Орда, -ди, ж. 1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме. Чуб. V. 890. 2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. О. 1862. V. 72. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою. Шевч.
Перецінити Cм. перецінювати.
Почуття, -тя́, с. = почування. Поніс у серці гірке почуття ненависти. Мир. ХРВ. 36. Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає. К. МБ. XI. 141.
Рум 1, -му, м. Сухопутье. Одна чати румом, а другая судном під турчина втікала. Н. п.
Ухилити ся.. Cм. ухиляти, -ся.
Фоса, -си, ж. Ровъ, канава, яма. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130. Ой од Хведя до Антона прорізана фоса. Грин. ІІІ. 374. Ой у лісі під горіхом викопана фоса. Грин. III. 373.