Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Вони на нас зуби гострять. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. Язики на мене гострять.
Догляда́ння, -ня, с. Присматриваніе. Ум. Догляда́ннячко.
Залокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. = залоптати.
Керлиба, -би, ж. = сиворотка.
Колотиця, -ці, ж. = колотвиця.
Куцбайка, -ки, ж. Байковая юбка, сшитая съ лифомъ, корсажемъ.
Покаламутити, -чу, -тиш, гл. Помутить.
Розгоститися, -щуся, -стишся, гл. Быть гостемъ, гостить. Наші соколята тебе привітают, скажут: рідна хата чим має — приймає. Розгостися, батьку! Розгостився у тестя таки й геть то.
Унук, -ка, м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки — муки, поки збули. . Ум. унучок.
Хап! меж. Хвать! Вовк призостався — хап гуску, та й із'їв. Що лап, то хап.