Копирсати, -са́ю, -єш, одн. в. копирсну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. 2) Только с в. Полетѣть, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сим в ад копирсну.
Муст, -ту, м. Навозная жижа.
Позалучати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Завербовать (многихъ).
2) Загнать (многихъ домашнихъ животныхъ).
Поледовиця, -ці, ж. = поледиця.
Приблукати, -ка́ю, -єш, гл. = приблудити. Ходила вона, ходила та й приблукала до попа у слободу.
Ручковий, -а́, -е́ 1) Изъ рукъ данный. Почастуй же нас, кралечко моя, пучковою, щоб запіканка посолодчала. 2) О табакѣ: папушный. Куплять табаку ручкового.
Танана! I меж., выраж. удивленіе.
Урізати, -жу, -жеш, гл.
1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. З лихого торгу хоч поли врізавши. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Урізав вовкові хвіст.
2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску.
Утеча, -чі, ж. = утік.
Чемно нар. Вѣжливо, учтиво.
